Про рух чайлдфрі
Недавно ми на форумі обговорювали рух childfree. Як я зрозуміла – це люди, які свідомо не заводять дітей. Просто вирішили згаяти дорогоцінний час не на «огидне колупання в дитячих памперсах», а на «важливіші речі», такі як кар’єра, відпочинок, догляд за собою, флірт. Я вже зачіпала тему мотивації для народження дітей.
В цій статті я не даватиму оцінку нічиїм діям і рішенням – це невдячна справа. Просто висловлю свою думку про цей рух і про його членів.
В першу чергу, давайте подумаємо, з яких причин стають childfree.
Я думаю, що тут основний мотив – не те, що декларується, тобто свідоме небажання мати дітей, а скоріше нездатність. У тому плані, що жінка, яка, скажімо, не може мати дітей через якусь хворобу або гормональні порушення або у якої так склалося життя, що не вдалося знайти партнера, суспільством сприймається, прямо кажучи, як безплідна і нещасна.
Косі погляди, питання «Ну а ви вже коли, адже вам за 30?» А, прилучившись до руху childfree, вона отримує абсолютно інший статус – статус людини, яка свідомо ухвалила таке рішення. Так, це можуть засуджувати. Але не жаліти. Жалість – це боляче, погодитеся.
Але бувають випадки, коли людина дійсно присвячує себе цілком якійсь важливій справі, наприклад, науковій розробці. Ніхто не має права його судити за те, що він вважає, що так він принесе миру більше користі, чим, народивши дитину.
По-друге, хочеться відзначити, що є свідомі члени руху, а є ті, хто до нього прилучився неусвідомлено. Мені здається, другі були завжди, це природний відбір. А для перших – це скоріше психологічний захист і спосіб прикрити якісь комплекси.
Наприклад, не відповідне дійсності, але одержуюче все більше розповсюдження думка, що «діти – це кінець кар’єри, це нескінченні брудні пелюшки, капризи, хвороби, а у результаті – чужа людина, на яку ти витратив кращі роки свого життя». Чи» «не краще, – говорять чайлдфрі, – «сповна насолодитися життям і жити тільки для себе?». Це вирішувати кожному.
Єдине, що можу тут сказати – життя розставить все на свої місця.
Я думаю, в певний момент, кожна людина чітко може відокремити дійсні цінності від уявних. Головне, щоб цей момент не настав надто пізно, коли вже нічого виправити не можна.
На мою думку, кар’єра – це помилкова цінність. Це ніщо в порівнянні з радістю, коли ти даруєш життя новій рідній тобі людині. І подорожі теж нічого не означають. Хіба можна порівняти радість від поїздки до Альп з радістю, коли твоя дитина говорить перше слово або починає ходити?
Моя мама колись на моє питання, чому вона не захистила свого часу докторську дисертацію після кандидатської, відповіла: «Ну, могла б, звичайно. але ми вирішили вже заводити дітей. що, я водила б свою докторську от так за ручку гуляти? Хіба в цьому щасті?» До речі, скоро вона таки захистить цю докторську =)
- Про рух чайлдфрі
- Дружина За сумісництвом
- Діти – де на них узяти сили
- Скільки мати дітей
- Життя без сексу
Страницы: 1 2