Недавно ми на форумі обговорювали рух childfree. Як я зрозуміла – це люди, які свідомо не заводять дітей. Просто вирішили згаяти дорогоцінний час не на «огидне колупання в дитячих памперсах», а на «важливіші речі», такі як кар’єра, відпочинок, догляд за собою, флірт.
Я вже зачіпала тему мотивації для народження дітей.
Недавно ми на форумі обговорювали рух childfree. Як я зрозуміла – це люди, які свідомо не заводять дітей. Просто вирішили згаяти дорогоцінний час не на «огидне колупання в дитячих памперсах», а на «важливіші речі», такі як кар’єра, відпочинок, догляд за собою, флірт. Я вже зачіпала тему мотивації для народження дітей.
В цій статті я не даватиму оцінку нічиїм діям і рішенням – це невдячна справа. Просто висловлю свою думку про цей рух і про його членів.
В першу чергу, давайте подумаємо, з яких причин стають childfree.
Я думаю, що тут основний мотив – не те, що декларується, тобто свідоме небажання мати дітей, а скоріше нездатність. У тому плані, що жінка, яка, скажімо, не може мати дітей через якусь хворобу або гормональні порушення або у якої так склалося життя, що не вдалося знайти партнера, суспільством сприймається, прямо кажучи, як безплідна і нещасна.
Косі погляди, питання «Ну а ви вже коли, адже вам за 30?» А, прилучившись до руху childfree, вона отримує абсолютно інший статус – статус людини, яка свідомо ухвалила таке рішення. Так, це можуть засуджувати. Але не жаліти. Жалість – це боляче, погодитеся.
Часто говорять: зовсім немає сил навіть на одну дитину, де їх узяти ще і на роботу? Куди там заводити ще одну дитину!
В цій статті я хотіла б поділитися секретом, звідки брати сили.